Все, на що натрапляєш у житті, залишає на тобі сліди, які можна вивільнити через фарби. І єдине, що має значення при цьому акті творення та святості — намір зафіксувати минущу емоцію у вічності. Це і є усвідомлена путь митця, що обрав ірраціональний емоціональний живопис, путь людини, яка культивує власну пам’ять і духовність завдяки кольорам і текстурам.
Бути художницею означає шукати досконалості у змінах, споруджувати нові вівтарі та фундаменти, бачити наяву ще не здійснені картини. Це форма світосприйняття, це навмисне прямування у вир подій та гостре їх переживання. Це віра у те, що Всесвіт кармічний за своєю природою, і немає іншої правди, аніж те, що він завжди повертає тобі все — піднесеністю або будь-чим. Це емпатія та сильне відчуття людей, це крик, змішаний із надією, що твої історії почують. Це усвідомлена медитація та споглядання суті речей-у-собі.
Роботи на цій виставці — візуальна поезія потужного та радикального самовираження. Вони оприявляють себе інтуїтивним вибором кольору, доречними акцентами та багатозначними, вартими тривалого дослідження тінями та подряпинами.
Але все почалося з портрета владної людини
Владна людина— уособлення мистецтва управління та контролю. У ній втілюються ідеї панування, справедливості, обов’язку. Це чарівна геніальність, що змушує хотіти коритись, служити, боротись та віддавати належне. Це здатність переконати у досягненні загального добробуту та персонального щастя. Це порядність, відповідальність і чисте сумління.
Спершу завжди є задумана композиція, а з начерку виростає еманація техніки, чистий потік свідомості, симбіоз внутрішнього стану та досвіду взаємодії зі світом. Робота з портретами є дослідженням однієї з найскладніших і багатогранних частин живого організму у Всесвіті — обличчя. Це вивчення нескінченного спектру емоцій, характерів і харизм. Це увічнення власної емпатії як здатності переживати інородні відчуття, бути дзеркалом, яке вловлює відображення персонажів з життя і переплітає їх у фарбах з уявними образами. Всі спогади та враження від людей, з часом емоційно кристалізуються та перетворюються в пам'яті на щось нове.
Такі образи населяють той театр, що кожен носить у собі. Цьому спектаклю притаманні розподілені ролі, кольорові декорації, живі алюзії, натхненні монологи та дієві ремарки. За масками портретів цієї виставки — трепетні враження та змістовні рефлексії художниці.
Задача — переступати і йти далі, створювати особисте та вагоме, конструювати власний космос. Мета — ризик, свобода, порив душі, експеримент, l’Art pour l’Art.
Анна Кострицька — молода українська художниця з Києва. Вона творить у стилі абстрактного експресіонізму, рішуче відносить себе до нового покоління митців і наразі працює над великою серією емоціональних портретів. Її роботи позначені чуттевістю та силою виразу переживань. У техніці застосовує яскраві кольори та пастозні мазки, вміло вдається до створення рельєфних поверхонь та експерементує із текстурами своїх витворів.