Володимир Цісарик діє у сфері численних образів, які стають предтечами його художньої філософії. Скульптури передають романтику і трагедію, радість і ніжність, але водночас гнів і біль. Переданий емоційний спектр, як і належить справжньому досвіду, є не що інше, як система переконань і дихання.
Усі ці образи живуть у своєму просторі, своєрідному вічному світі епосу та міфології, де люди можуть спілкуватися з богами та кентаврами, спускатися в царство мертвих і робити правильний вибір. Але всі вони думають, як ми, відчувають, як ми, страждають, як ми. Тобто, як сучасні люди. Навіть якщо це безсмертні істоти, безтілесні духи, янголи чи монстри. Уся творчість скульптора підпорядкована ідеї двосторонньої залучення: занурення глядача в прекрасний стародавній епос, а також актуалізації епічних розповідей у повсякденному житті, покликанні та діяльності кожного.