Проект "ВСЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ, НІЧОГО НЕ ЗНИКАЄ» Анни Кострицької стане підсумком серії її абстрактних емоціональних портретів та заразом провісником нової течії — іполітізму.
Минула серія ще вдосконалюється та фіналізується. Вона характерна сильними пастозними мазками, а численні образи з полотен є людьми та богами, жертвами та поетами, жінками та чоловіками, але їхні риси знеособлені. Тривимірності дещо іншого характеру творам надають наслідки експериментів авторки з поверхнею: подряпини і тріщини. Ці рельєфні елементи свідомо внесені до тіла картин з метою його розширення. Саме така текстурна нашарованість і глибока насиченість кольорів дають змогу окреслити доробок мисткині абстрактним експресіонізмом.
Про нову течію — іполітізм — гучно заявить мистецький маніфест. Ця поетична та політична заява є лункою, саркастичню, правдивою. Вона щиро говорить про почуття молодого покоління, конструюватиме свою риторику на злобу дня та підважуватиме проблеми та кризи мілінеалів.
Органічне поєднання зухвалого тексту та потужного візуального мистецтва створюють виразне висловлювання. Експресія художниці є виходом для вагань, які втрачають характер побоювань і набувають статусу повносилого маніфесту. І саме такі ознаки — чесність, довіра до себе, непрагненння когось здивувати — дозволяють ділитися енергією людини, яка за всім цим стоїть.

МАНИФЕСТ
Мы - Художники! Нет, даже больше. Мы - "Чуваки"! А впрочем, на кой черт мелочиться: Мы - "Национальный герой";
Альянс всех вместе взятых преференций ваших, нетленок бессмертных, что так вам по нраву.
Мы сразу и всё! Красноречиво и по делу. Витийствовать умудряемся рассудительно, местами нахально, но благородно.
С чего бы закончить тут. Ах, нет, забыл. Изначально, всё завершилось именно так, помню, как никогда: «Здесь форма есть содержание, содержание — форма. Она вообще не написана. Её не надлежит читать — или, точнее, её надлежит не только читать. Её нужно видеть и слышать. Его сочинение не о чём-то; оно и есть это что-то» Б.С.
Артисты, остролицые хулиганы с сердцами хилыми, гризетки, красивые и те, что "ладно", бунтари, да похлеще Джеймс Дина эпохи. Словом сказать - паяцы душевные или не очень.
О нас не сыграно пьес, не написано букв, пока еще вовсе не сказано мнений различных. Таких обзывают безвредно "миловидные топ-менеджеры экзистенциального кризиса", добавляя после более точно характеризующее:
"Ах, как же хорошо они плохо жили". Чего уж, нам нравится - Се си бон господам всем в ответ, но позвольте заметить вопреки абсурдности перед глазами смотрящего: Художник всегда происходит внутри. Прекратите церемониально пренебрегать грядущими за вами, публично устраивая аутодафе где не попадя.
Да, нам присущ абсолютный квиетизм в любом поступке, порой даже в бездействии - совершенно верно.
Однако, понимаете ли, наши чувства наполняют пространства уходя далеко за горизонт событий, по причине столь яркого желания скандализировать творчество, создавая новые смыслы.
В то время как вы продолжаете подобающе дремучему прошлому придерживаться обскурантизма, мы оскорбительно иронизируем волнуя судьбы дня сегодняшнего. Omnia mutantur, nihil interit!
Спорадически. Галантно. Произвольно.